Як говорити з дітьми про насильство – лайфхаки

Кожна п’ята дитина в Європі стає жертвою сексуального насильства. У 70-85% випадків насильник – людина, яку дитина знає та якій довіряє. Про це свідчать дані проекту Ради Європи “Один із п’яти”.

Психологи кажуть, що зазвичай дитячий страх говорити з дорослими про насильство породжується з інших страхів. Діти можуть боятись, що дорослі сваритимуть їх, не повірять, скажуть “Сама/сам винний(а)”, або не хочуть засмутити дорослих. Втім, головна причина страху в тому, що дорослі ніколи до цього не говорили з дітьми про сексуальну безпеку.

“Нова українська школа” розібрались, як говорити з дітьми про сексуальну безпеку, особисті кордони та насилля і що для цього потрібно. Відео та матеріали з цієї публікації будуть корисними для батьків, класних керівників, вчителів етики, біології та англійської мови (тему можна інтегрувати в навчання, бо більшість відео – англійською).

З ЧОГО ПОЧАТИ

Секс-педагог і автор програм із сексуальної грамотності для дорослих і підлітків Юлія Ярмоленко у своєму блозі “Сексінфорія” радить починати з пояснення дитині, що таке власні кордони.

Щодо цього Рада Європи опублікувала 30-секундний мультфільм, який можна дивитися з дітьми від двох років.

Також проект “Один із п’яти” розробив “Правило нижньої білизни” для пояснення дітям від двох років. Воно полягає в тому, що інші люди не повинні торкатися тих частин тіла дитини, які зазвичай прикриті білизною. І діти не повинні торкатися інших людей у цих місцях.

Пояснення складається з п’яти правил абревіатури PANTS (труси):

• P – “Private are private” (Приватне – це приватне). Інтимні частини тіла – твоя власність.
• A – “Always remember your body belongs to you” (Завжди пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі). Йдеться про те, що дитина може відмовитися від дружнього поцілунку чи обіймів будь-якої людини, якщо вона цього не хоче. Треба вчити дитину говорити “ні”.
• N – “No means no” (“Ні”, значить “ні”). Треба пояснити дитині, що погано, якщо хтось розглядає її статеві органи. Навіть лікарі повинні робити це в присутності батьків.
• T – “Talk about secrets that upset you” (Говори відкрито про секрети, які тебе засмучують). Дорослі повинні створювати дружню атмосферу, аби діти ділились з ними таємницями.
• S – “Speak up, someone can help” (Розкажи все як є – хтось допоможе тобі).

Юлія Ярмоленко додає два правила, яких повинні дотримуватись батьки:

1. Стукати до кімнати, де перебуває дитина, бо так дорослі показують, що поважають право на приватність дитини;
2. Не допускати нормалізацію насильства, бо зазвичай діти батьків, які чинять домашнє насильство, самі стають насильниками або жертвами.

Детальніше про те, як пояснити дітям “Правило нижньої білизни”, можна прочитати тут. Дізнатися більше про те, що таке домашнє насильство та як з ним боротися, можна з освітнього курсу “Дім (не)безпеки” від “EdEra”.

У 3-5 років психологи радять навчити дітей вживати коректні назви чоловічих та жіночих геніталій – “пеніс” і “вульва”. В одному зі своїх матеріалів Юлія Ярмоленко згадує секс-педагога з Торонто Ліби Спрінг, яка розповідала історію жінки, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві.

Тоді єдиним словом, яке вона знала для позначення жіночих геніталій, було “печиво”. Коли вона намагалася розповісти вчительці про те, що хтось хоче її печиво, почула відповідь: треба ділитися. І насильство продовжувалося.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДИТИНІ 6-9 РОКІВ

Секс-педагоги радять пояснити 6-7-річній дитині, хто такі ексгібіціоністи (люди, які демонструють свої статеві органи – ред.) і як на них реагувати. Дитина в цьому віці йде до 1 класу, а значить можливість зустрітися з такою людиною зростає.

Зазвичай ексгібіціоністи намагаються домогтися бурхливої реакції: збентеження, страху, цікавості. Тому дитині треба пояснити, що варто ігнорувати ексгібіціоніста і швидше рухатись до людного місця.

Юлія Ярмоленко радить пояснити, що треба бігти з криками “Пожежа!” в бік інших людей, якщо чоловік наближається або намагається заговорити. Молодшим школярам краще ходити удвох-утрьох. За словами сексолога, жертвами ексгібіціоністів найчастіше стають дівчата у віці до 12 років.

Також у віці 6-9 років на уроках, присвячених сексуальній грамотності, виховних годинах або англійській мові, а також вдома можна показувати мультфільми анімаційної компанії “Blue Seat Studios”. Розробники пояснюють, що таке “згода”, за допомогою мультфільмів.

Цим мультфільмом можна пояснити, чому людина вирішує, що робити зі своїм тілом і чому говорить “ні”.

У 7-9 років психологи радять говорити з дітьми про фроттерістів (люди, які відчувають задоволення, коли труться геніталіями об інших – ред.). Зазвичай це буває в людних місцях, найчастіше – у громадському транспорті.

Треба пояснити дитині, що вона має відійти від цієї людини. Можна також вийти на зупинці й почекати наступного транспорту або обернутися та голосно сказати: “Припиніть мене торкатися”. Часто інші пасажири заступаються за дітей.

ЯК РОЗМОВЛЯТИ З ДИТИНОЮ, КОЛИ ЇЙ 9-17 РОКІВ

У 9-11 років з дітьми можна говорити про зґвалтування. У цьому віці варто повторити, чим згода відрізняється від незгоди. Можна подивитись мультфільм “Чай і згода” від Еммеліни Мей та анімаційної компанії Blue Seat Studios.

У відео йдеться про те, як людина може відмовлятися від сексу на прикладі чаю. Якщо ви зробили чай іншій людині, це не означає, що вона мусить його обов’язково випити, якщо ж людина пила з вами чай у п’ятницю, то це не означає, що вона дає згоду пити його з вами щодня.

На думку фахівця із сексуальної освіти в США Дебри Хаффнер, коли дитині 12-18 років, вчителям та батькам варто обговорити з нею такі питання:

• побачення (де можуть відбуватись, що допустимо, а що ні);
• утримання від статевих контактів (пояснити, що стриманість – це не шкідливо і не небезпечно для здоров’я);
• контрацепція, презервативи (чому презервативи – найкращий спосіб контрацепції, а вікових обмежень для покупки кондомів немає);
• межі сексуальних відносин (як ставити сексуальні кордони; чому зупинити секс можна в будь-який момент; як згода на секс не означає згоду на все; як реагувати на чуже “ні” і говорити своє);
• ВІЛ/СНІД (способи передачі, як себе захистити, чому важливо проходити тестування щороку);
• сексуальні домагання (що робити, якщо тебе примушують до чогось, домагаються, роблять непристойні пропозиції, торкаються без згоди);
• зґвалтування на побаченні (інструкція, що робити, якщо таке сталося);
• що робити, якщо дівчина думає, що вагітна.

ЩО ПОЧИТАТИ ДІТЯМ ПРО СЕКСУАЛЬНІ КОРДОНИ ТА СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Дітям можна також порадити книжку, залежно від віку та потреб, яка б задовільняла інтерес та застерігала.

Для 2-10 років:

• “Моє дивовижне тіло”, Рут Мартін, Аллан Сандерс (2-3 роки);
• “Хто ховався в маминому животі”, видавництво “Веско” (3-5 років);
• “Малечі про інтимні речі”, Юлія Ярмоленко (4-9 років);
• “Не в капусті й не лелека”, Анна Герцог, Жоэль Турлоніас (2-8 років);
• “Майя та її мами”, Лариса Денисенко, Марія Фоя (4-10 років);
• “Відверта розмова про “це” (5-10 років);
• “Звідки я взявся? Правдиві відповіді на “незручні” запитання”, Хосе Р. Діас Морфа, Катерина Марассі Кандія, Пілар Мігальон Лопесоса, Мерседес Палоп Ботелья (5-10 років);
• “Велика книга почуттів”, Ґжеґож Касдепке (4-10 років);
• “Мія дорослішає” і “Бруно дорослішає”, Моніка Пейткс (8-10 років);
• “Як я дорослішаю”, Аніта Найк, Філ Вілкінсон (7-12 років);
• “Книжка, яка нарешті пояснить тобі геть усе про дівчаток і хлопчиків”, Франсуаза Буше (9-13 років);

Книжки для 10-18 років:

• “Бути мною”, Анна Хьоглунд (10-14 років);
• “Підліткам про важливе. Просто й доступно”, Юлія Ярмоленко, Марина Діденко (10-18 років);
• “#Я не боюсь сказати”, Настя Мельниченко (10+);
• “SEX. Наука в коміксах”, Ларрі Гонік (16+);
• “Приховане диво. Вся правда про анатомію жінки” (14-18 років);

Хто має право забирати дитину із дитячого садка?

Тільки батьки та особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за дитину

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (зі змінами, далі - Сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (зі змінами, далі - Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402. У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (зі змінами, далі - Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності. Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України „Про дошкільну освіту”, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Тільки повнолітнім вихователь має право передавати дитину

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (зі змінами, далі - Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу. Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Зазначені вище норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо. Відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). Якщо малолітню дитину із садочка забирає старший брат чи сестра, які не досягли повноліття, вони самі ще є дітьми. Батьки зобов’язані виконувати зазначені вище норми по відношенню до обох своїх дітей.

Якщо неповнолітня дитина забирає з садочка маленьких братика/сестричку, батьки, вихователі та керівник закладу, даючи згоду на такі дії, наражають на небезпеку обох дітей. 3 огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Батьки або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей у цей час. Неприпустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого.

Увечері вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ, БАТЬКАМ У НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ.

Батьки мають правозалучати до виховання дитини інших осіб

Оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного закладу. У цьому випадку мають написати ім' я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи (за наявності у них документів, що посвідчують їх особу).

Розлучені батьки, що мають судові спори по дитині, повинні попередити керівника освітнього закладу

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Стаття 159 Сімейного кодексу України передбачає вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, зокрема:

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. {Абзац перший частини другої статті 159 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009} В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. {Частину другу статті 159 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009}

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Поради батькам:

"Як створити ситуацію успіху для дитини вдома"

1.Любіть свого малюка, вірте в нього.

2.Не робіть поспішливих висновків із випадкових ситуацій

3.Пам’ятайте – не дитина погана, а її вчинок.

4.Хвалити – виконавця, критикувати – виконання.

5.Відмовтесь від порівняння малюка з його братами та сестрами чи знайомими.

6.Намагайтеся не критикувати дитину у присутності вихователів, друзів чи кумирів.

7.Оцінювати дитячу працю треба досить індивідуально, тактовно. Саме за такого оцінювання у дитини не буде ні ілюзій повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

8.Повчання як антибіотик – спочатку дією потім до нього звикають, а згодом лише шкодить.

9.Спілкуючись зі своїми дітьми, дбайте про збагачення їх різноманітною інформацією про навколишній світ, навичками етикету і культури спілкування з іншими людьми, дорослими і ровесниками.

10.Будьте другом своїй дитині.

55 способов сказать ребенку «Я тебя люблю»

Уважаемые родители!

Чтобы ребенок ощутил вашу поддержку и заботу, любовь и внимание, чтобы он почувствовал себя близким и нужным, обязательно говорите ему слова любви и восхищения. Это поможет вашему ребенку развиваться с радостью и увеличит его желание ходить в садик.